Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Теорема Абеля — результат теорії степеневих рядів , названий на честь норвезького математика Нільса Абеля .
Нехай
f
(
x
)
=
∑
n
⩾
0
a
n
x
n
{\displaystyle \textstyle f(x)=\sum _{n\geqslant 0}a_{n}x^{n}}
— степеневий ряд
з комплексними коефіцієнтами і радіусом збіжності
R
{\displaystyle R}
.
Якщо ряд
∑
n
⩾
0
a
n
R
n
{\displaystyle \textstyle \sum _{n\geqslant 0}a_{n}R^{n}}
є збіжним, тоді :
lim
x
→
R
−
f
(
x
)
=
∑
n
⩾
0
a
n
R
n
{\displaystyle \lim _{x\to R^{-}}f(x)=\sum _{n\geqslant 0}a_{n}R^{n}}
.
Заміною змінних
u
=
x
/
R
{\displaystyle u=x/R}
, можна вважати
R
=
1
{\displaystyle R=1}
. Також (необхідним підбором
a
0
{\displaystyle a_{0}}
) можна припустити
∑
a
n
=
0
{\displaystyle \textstyle \sum a_{n}=0}
. Позначимо
S
n
{\displaystyle S_{n}}
часткові суми ряду
∑
a
n
{\displaystyle \textstyle \sum a_{n}}
. Згідно з припущенням
lim
n
→
∞
S
n
=
0
{\displaystyle \lim _{n\to \infty }S_{n}=0}
і потрібно довести, що
lim
x
→
1
−
f
(
x
)
=
0
{\displaystyle \lim _{x\to 1^{-}}f(x)=0}
.
Розглянемо
x
∈
[
0
,
1
]
{\displaystyle x\in [0,1]}
. Тоді (прийнявши
S
−
1
=
0
{\displaystyle S_{-1}=0}
) :
∑
n
=
0
N
(
S
n
−
S
n
−
1
)
x
n
=
∑
n
=
0
N
S
n
(
x
n
−
x
n
+
1
)
+
S
N
x
N
+
1
.
{\displaystyle \sum _{n=0}^{N}(S_{n}-S_{n-1})x^{n}=\sum _{n=0}^{N}S_{n}(x^{n}-x^{n+1})+S_{N}x^{N+1}.}
Звідси одержується
f
(
x
)
=
(
1
−
x
)
∑
n
=
0
∞
S
n
x
n
{\displaystyle \textstyle f(x)=(1-x)\sum _{n=0}^{\infty }S_{n}x^{n}}
.
Для довільного
ε
>
0
{\displaystyle \varepsilon >0}
існує натуральне число
N
0
{\displaystyle N_{0}}
, що
|
S
n
|
≤
ε
{\displaystyle |S_{n}|\leq \varepsilon }
для всіх
n
>
N
0
{\displaystyle n>N_{0}}
, тому :
|
f
(
x
)
|
⩽
(
1
−
x
)
|
∑
n
=
0
N
0
S
n
x
n
|
+
(
1
−
x
)
ε
∑
n
=
N
0
+
1
∞
x
n
=
(
1
−
x
)
|
∑
n
=
0
N
0
S
n
x
n
|
+
ε
x
N
0
+
1
.
{\displaystyle \vert f(x)\vert \leqslant (1-x)\left\vert \sum _{n=0}^{N_{0}}S_{n}x^{n}\right\vert +(1-x)\ \varepsilon \sum _{n=N_{0}+1}^{\infty }x^{n}=(1-x)\left\vert \sum _{n=0}^{N_{0}}S_{n}x^{n}\right\vert +\varepsilon x^{N_{0}+1}.}
Права частина прямує до
ε
{\displaystyle \varepsilon }
коли
x
{\displaystyle x}
прямує до 1, зокрема вона є меншою
2
ε
{\displaystyle 2\varepsilon }
при прямуванні
x
{\displaystyle x}
до 1.
Візьмемо
f
(
x
)
=
∑
n
⩾
1
(
−
1
)
n
+
1
x
n
n
=
ln
(
1
+
x
)
{\displaystyle \textstyle f(x)=\sum _{n\geqslant 1}{\frac {(-1)^{n+1}x^{n}}{n}}=\ln(1+x)}
. Оскільки ряд
∑
n
⩾
1
(
−
1
)
n
+
1
n
{\displaystyle \textstyle \sum _{n\geqslant 1}{\frac {(-1)^{n+1}}{n}}}
збігається, маємо:
lim
x
→
1
−
f
(
x
)
=
ln
2
=
∑
n
⩾
1
(
−
1
)
n
+
1
n
{\displaystyle \lim _{x\to 1^{-}}f(x)=\ln 2=\sum _{n\geqslant 1}{\frac {(-1)^{n+1}}{n}}}
Візьмемо
g
(
x
)
=
∑
n
⩾
0
(
−
1
)
n
x
2
n
+
1
2
n
+
1
=
arctan
(
x
)
{\displaystyle \textstyle g(x)=\sum _{n\geqslant 0}{\frac {(-1)^{n}x^{2n+1}}{2n+1}}=\arctan(x)}
. Ряд
∑
n
⩾
0
(
−
1
)
n
2
n
+
1
{\displaystyle \textstyle \sum _{n\geqslant 0}{\frac {(-1)^{n}}{2n+1}}}
збігається, тому :
lim
x
→
1
−
g
(
x
)
=
arctan
(
1
)
=
π
4
=
∑
n
⩾
0
(
−
1
)
n
2
n
+
1
{\displaystyle \lim _{x\to 1^{-}}g(x)=\arctan(1)={\frac {\pi }{4}}=\sum _{n\geqslant 0}{\frac {(-1)^{n}}{2n+1}}}